Відмінності у вимові особових власних імен в американському та британському варіантах англійської мови

Анотація

Мета статті – з’ясувати та проаналізувати відмінності у вимові особових імен відомих людей та розширити існуючі уявлення про фонетичну дихотомію британського (RP (Received Pronunciation) / BBC English) та американського (GA (General American accent) / American Network English) варіантів англійської мови. Дослідження розпочинається з опису особливостей зміщення артикуляційної бази в американській англійській. Британський акцент характеризується сильним приєднанням приголосної до попередньої голосної, тому в ньому переважають закриті склади, тоді як американська англійська відкрито-силабічна; в американському стандарті немає чіткого протиставлення між монофтонгами та дифтонгами, як у британців. Проаналізовані приклади особових імен демонструють відмінності у вимові голосних, зміну голосної на дифтонг або навпаки. Що стосується приголосних, то однією з найбільш помітних відмінностей в особових іменах є американський ротацизм, який іноді може тягнути за собою зміну дифтонгу на монофтонг та зміщення наголосу. Зміна місця наголосу є поширеною відмінністю, що підтверджують численні приклади. Деякі назви з різним звучанням по обидва боки Атлантики не відповідають жодній стандартній схемі. Стаття допоможе тим, хто вивчає англійську мову, краще усвідомити різницю між британським та американським варіантами та більш усвідомлено і точно вимовляти особові імена у кожному з них. Автор накреслює перспективу подальших досліджень щодо відмінностей у вимові інших груп власних назв, таких як торгові марки та географічні назви.