Сонце як компонент мовного полотна повісті «Небесний змій» Докії Гуменної

Анотація

У статті досліджено лексико-семантичні та стилістичні особливості функціонування слова сонце у фантастичній повісті Докії Гуменної «Небесний змій». Було використано функціонально-семантичний аспект для виявлення лексико-семантичних зв’язків між словами, семантичного наповнення лексем, актуалізації різних сем для передачі авторського задуму. Було зафіксовано близько 80 випадків уживання слова сонце. Цей лексичний компонент в аналізованій повісті значно розширив семантичне поле. Окрім, зафіксованих у словниках значень слова сонце, ми виявили такі семи: ʽсторона світуʼ, ʽджерело світлаʼ, ʽастрономічне поняттяʼ, ʽформаʼ, ʽнапрям рухуʼ, ʽчасʼ, ʽколоʼ, ʽвізерунокʼ, ʽбожествоʼ, ʽлюдинаʼ. Найчастіше Докія Гуменна пише про сонце як персоніфіковану істоту, оживлене явище природи. Могутньому богу Сонця, який щороку народжувався, поклонялися представники різних народів, зображених у творі. Антропоморфні та зооморфні образи втілення сонячного божества (бик, кінь, олень) творяться за участю дієслівних і прикметникових лексем. Було проаналізовано низку перифразів, метафоричних і порівняльних конструкцій із компонентом сонце. Дослідження доповнено семантичним аналізом спільнокореневих слів сонячний, підсоння.