Образ мавки в українській міфології та повісті Докії Гуменної «Небесний змій»

Анотація

У статті розглянуто специфіку образу мавки в українській міфології та в повісті Д. Гуменної «Небесний змій». На основі праць Ф.Потушняка, В.Шухевича, В.Гнатюка та інших дослідників з’ясовано, що мавка сприймалася нашими предками і як богиня рослинності, і як богиня смерті. Мавка в українській міфології постає уособленням демонічної фемінності (негативної Аніми), котра зводить зі світу чоловіків, наславши на них блуд (дезорієнтацію на місцевості) або зваблює й лоскоче до смерті. Семантично близьким до образу мавки на Закарпатті є мана та повітруля, на Гуцульщині – лісниця, образи всіх цих персонажів амбівалентні й мають архетипну природу. Ці міфологічні персонажі увібрали в себе страх людини перед смертю та перед темною стороною власної особистості. З психологічної точки зору, в образі мавки-мани об’єктивувався страх чоловіків перед можливістю бути захопленими жіночою красою (чарами), втратити чітке бачення реальності та здатність тверезо мислити через пристрасть до жінки – метафорично: піддатися блуду. Д.Гуменна в повісті «Небесний змій» акцентувала увагу читача на амбівалентності образу мавки, реконструювала давній язичницький обряд, пов’язаний з проводами русалок/мавок та вбивством ними царя-жертви.