Метафоризована флористична символіка в дисидентській поезії Василя Стуса й Тараса Мельничука

  • Ірина Зелененька Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
DOI: https://doi.org/10.31475/fil.dys.2019.09.07
Ключові слова: образ, символ, флористична метафора, екзистенція, дисидентська поезія

Анотація

Вірші Василя Стуса й Тараса Мельничука, написані у 70-80-х роках ХХ століття, стали символами інтелектуального дисидентського спротиву. Образи рослин у цих віршах – традиційні образи-символи українського буття, вони стали основою колоритних метафор, кодами руху опору. Поезія в’язнів сумління, Василя Стуса й Тараса Мельничука, лавреатів Національної премії імені Тараса Шевченка, долі котрих були пов’язані з Поділлям та з Зоною 36, багата флористично, зацікавлює своєю екзистенційністю. Двоєдність «людина – природа» стала вдалою опозицією оспівуванню науково-технічного прогресу, у дискурсі тюремної поезії продублювала номен «Україна», стала її смисловою домінантою.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Ірина Зелененька, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української літератури

Опубліковано
2019-03-15
Номер
№ 9 (2019): Філологічний дискурс
Розділ
Літературознавство

Авторське право (c) 2019 Філологічний дискурс

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.