Літературний портрет Івана Франка у спогадах родичів письменника

Анотація

Проаналізовано мемуарно-автобіографічну прозу Анни Франко-Ключко та Василя Франка, які значно розширили портрет класика української літератури І.Я.Франка. Доведено, що спогади варіюються то з портретуванням, характеристикою персонажів, то з описом пейзажів, інтер’єрів, то з авторськими відступами (висловлення мемуариста у прямій формі свого ставлення до зображуваного, певної події, факту, явища). Філософія зображуваного у спогадах спроектовується на ланцюжок подій, до яких прикута увага реципієнта і сприймається як реально фіксований у своїй завершеності. Закцентовано, що мемуари не позбавлені суб’єктивізму. У прозі non-fiction вловлюється феномен: іноді авторам важко переказувати подієвий зміст ліричними лініями, фабула (подієвість) ослаблена, подається фрагментарно, уривчасто, з перебігом асоціативності, іноді різкою зміною, перебігом вражень та почуттів.