Пейзажні увиразнення у малій прозі Якова Жарка

Анотація

Статтю присвячено малій прозі Я. Жарка - поета, прозаїка, активного діяча народницького руху кінця ХІХ – початку ХХ століття. Дослідження його творчості є однією з важливих і актуальних проблем сучасної філологічної науки і потребує кваліфікованого осмислення і прочитання, адже його художній доробок є своєрідним і оригінальним.

Малу прозу письменника розглянуто в літературному процесі доби кінця ХІХ – початку ХХ століття, коли починає активно розгортатись і функціонувати широкий ряд модерністичних напрямів і тенденцій. Простежено особливості поетики новел та оповідань Якова Жарка, творчість якого формувалась під потужним впливом корифеїв української літератури: Тараса Шевченка, Івана Франка, Панаса Мирного, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського. Особливості поетики малої прози Якова Жарка, яка органічно вливалася в українську прозу цього періоду, проаналізовано в літературному контексті доби. Закцентовано увагу на багатофункціональній ролі пейзажу як художнього прийому вже в першому оповіданні «Старець». З’ясовано, що поєднання різних стилів знайшло в новелах та оповіданнях письменника яскраве відображення, зокрема в оповіданні «Старець», де описово-зображальний літній пейзаж гармонійно поєднується з імпресіоністично-метафоричним «виражальним» зимовим.