Із криниці пам’яті

Анотація

У діаристиці Д. Гуменної (1904–1996) яскраво окреслено світоглядні домінанти, суб’єктивно-психологічне змалювання літературного процесу в Україні та поза її межами. Хоча проблемно-тематичні та жанрово-стильові особливості її прозописьма розглядали Ю. Шевельов, М. Васьків, В. Жила, Л. Дражевська, Н. Пазуняк, В. Мацько, Л. Онишкевич, Т. Черкашина, О. Коломієць, Т. Ткаченко, які закцентували на потребі створення аналітичних праць, які б розкривали через призму щоденникових записів біографію мемуариста, особливості її творчого процесу, спроектовували наше уявлення на розуміння характеру сприйняття контрастного світу через власне «Я» та «Інші», на спосіб філософського мислення, оцінку літературного середовища, власне подій ХХ ст.

Докія Гуменна, починаючи від 1933 р., вела щоденник. Для неї це було як «вигребування з пам’яті досвіду і теперішня його оцінка – свого роду пам’ять... на шляху до вдосконалення» [1 : 10, арк. 8]. За переліком подій і фактів діаспорного життя перед нами постає калейдоскоп біографічних довідок авторки, які неможливо прочитати в підручниках літератури чи історичних хроніках.