Пробіли між словами, або шляхетна присутність поезії

Анотація

Відома поетеса української еміграції, Віра Вовк (рік народження 1926), в одному з інтерв’ю сказала, що в її творчому житті існують елементи Провидіння. Поетеса живучи в Ріо-де-Жанейро, під захисними долонями статуї Христа Спасителя, усвідомлювала, що її літературний світ, хоч і переплітається з післявоєнною історією Бразилії, належить Україні і український літературі. Така парадигма давала поетесі силу творити справжні літературні шедеври. Занурена в рідну тематику, шукала відповідей на такі запитання епохи, як війна і руїна, еміграція і ностальгія, любов і будова нового життя. Живучи далеко від України, тужила за нею і в тій ностальгії та тузі поставали образи чистого серця. В такому ключі поетеса творила вдумливі вірші, прозу, драматургію і оповідання. А втім її супроводжувала думка, що образи тотожні зі споминами та ностальгією, не вибудовують справжнього поняття про людину. Тому поетеса відкликувалася у творчому дискурсі до ідеалістичних символів, знаючи про те, що ідеалізм як філософське поняття, веде до модернізму та абстрактності в літературі. Такі були настанови її ровесників, поетів Нью-Йоркської групи, поглибити ідеалізм в творчості, після жорстоких подій Другої світової війни.