«Друге крило» шістдесятників як смілива опозиція штучному соціалістичному реалізмові

Анотація

У статті простудійовано окремі поезії «другого крила» шістдесятників, його репрезентантів В. Стуса, В. Михайличенка, Б. Мамайсура. В історію поезії другої половини ХХ століття вони увійшли як поети-новатори, які сміливо зверталися до нових форм, засобів висловлення. Поети своєю художньою практикою розхитували ті важелі радянської літератури, які культивували позатрагедійність тоталітарної системи, пропагували класовий антагонізм, гостру боротьбу з інакодумцями, ставили матеріалістичне знання, партійні інтереси вище загальнолюдських, безпідставно актуалізували повне благополуччя і радянської людини, і світопорядку. Доведено, що своєю художньою практикою шістдесятники прагнули розірвати ідеологічно-компартійний ланцюг, який сковував літературний процес рамками соцреалізму, а письменників робив полоненими політики, пануючих стереотипів у мистецтві. З’ясовано, що відхилена поезія шістдесятників від строгої моделі соціалістичного реалізму, від стилістичних традицій спроектовувалась у русло образно асоціативного, модерного мислення, що було характерною рисою їхнього творчого методу. Винесена у заголовок тема нашої статті є спробою виявити нові грані поетичної майстерності українських поетів-шістдесятників, вказати на особливості їхнього художнього світу, що сприймався антитетично до тих творів, які були написані за нормами і правилами соціалістичного реалізму.